Вихованець гуртка “Художнє слово” Іван Тарасенко (керівниця Тетяна Тарасенко) бере участь в обласному відкритому навчально – виховному проєкті “Патріотичний марафон”, номінація “Голодомор – чорна сповідь моєї Вітчизни” акція пам’яті до Дня пам’яті жертв Голодомору. Іван розповідає про свою прапрабабусю, яка стала свідком чорних років Голодомору.

Моя прапрабабуся Ірина Іванівна Журавська народилася у місті Велика Виска Кировоградськоі області. Родина була велика: мама, тато, моя прапрабабуся, чотири братика і сестричка. Було дуже голодно. Навесні, як тільки з’являлися бруньки, моя прапрабабуся та її брати і сестра щодня ходили зривати ці бруньки. Потім їхня матуся змішувала їх з висівками і пекла коржі. Щоб не померти від голоду, восени вони бігали на поля та збирали колоски. Це було владою категорично заборонено. Якщо когось ловили, то відбирали колоски( а це смерть від голоду) та виписували штраф, який не було чим платити (і це знову смерть). Якщо пощастить здобути колоски, то їх розтирали у ступці та пекли хліб, додавали у супи. Можна сказати, що моїй прапрабабусі пощастило, бо вся велика родина вижила в ці страшні часи Голодомору. Ірина Іванівна дожила до 80 років. Цю історію вона розповідала моїй бабусі, а вона мені. Тож хай ніколи це не повториться! #КЗПО